Шалений вітер розгулявся в морі,
Кидає хвилі на розпечений пісок.
Щербатий місяць випасає зорі,
А я не можу все звільнитись від думок...
Злітають хвилі і пісок цілують,
Ім до смаку із вітром оця гра.
А потім між собою все пліткують,
Що їхня десь поділася хандра.
Адреналін вселив у хвилі вітер,
Бо й сам не проти тут бешкетувать,
Він від самотності придумав витвір.
Щоб жить отак, то треба й жартувать.
Та раптом заспокоївся, спочинок,
Приліг бродяга - втратив стільки сил!
І я притишила світ забаганок:
До тебе полетіла б - нема крил...
Прекрасна лірика, яку дуже приємно читати! 
До тебе полетіла б - нема крил... 
