Бібліотека, книги на полицях,
Їх час пилюкою вкриває,
А в кожній книзі є душа,
Що від самотності страждає.
Візьміть до рук, хай шелестять
Чарівним шелестом сторінки,
Про наболіле гомотять,
Малюють образів картинки.
А час летить, невпинно поспішає,
Так мало тих, хто книги ще читає.
Комп'ютер, телефон, планшет,
Заплутав світ сучасний інтернет.
Про Теодора з Васюківки
Навряд чи діти пригадають,
Як ми, колись було, листівки,
На свято вже не посилають.
І з Томом Сойєром в пригодах
У снах казкових не літають,
І про скарби, що в синіх водах
Напевно, теж вони не знають.
Їм звичні роботи космічні,
Чи губка Боб штани квадратні,
Ні зайчики, а ні лисички,
На жаль, уваги їх не варті.
Хто, як не ми, візьмем за руки
І поведем в чарівну казку,
У кругосвіт, гортаючи сторінки,
Даруючи тепло і ласку.
Нехай вони від нас почують,
Про дивні мандри сторінками,
Там щире слово, диво-дивне,
Усе, що десь там за морями.
Відкриє книга світ широкий,
Любіть її, оберігайте.
І скільки б не було Вам років,
Світ впізнавайте і читайте.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
Маєте рацію: діти, на жаль, дуже мало читають. Але, на щастя, твір В. Нестайка вони вивчають у школі, то вже змушені знайти для нього час і прочитати. Чудовий твір
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690553
Гарно!
