Хоч Маріїнський парк — не місце під пікнік,
Наметний табір свій ми в ньому влаштували.
Десятий день я тут живу й до всього звик.
Перемагаєм ми все більш і більш дедалі.
Саакашвілі тут. Він разом з усіма
У таборі живе в одному з цих наметів.
Рішучі й дружні ми. І сумнівів нема,
Що подолаєм ми бариг без кулеметів.
Бо захищати їх уже нема кому.
Народові вони ніяк геть не потрібні.
Народ, а не вони, є влада. І тому
Всі сподівання їх нас підманути — хибні.
Добро урешті решт перемагає зло.
Їх хитрощі усі, брехня з телеекранів
Не допоможуть їм. Бо все це вже було,
Бо бачимо наскрізь ми шахраїв цих драних.
Ми — українці , ми — нескорений народ,
Безстрашний, вільний. Ми є нація героїв.
Ми маєм досвід вже. Шахрайство і розвод —
Козирна карта їх і головна їх зброя —
Більш не спрацює. Ні. Тому їм всім гаплик,
Тому чекають вже на них в'язничні нари.
Отож намети ці й багаття — не пікник,
А рух народу, що здійснить Господню кару
Над бандою і все до ладу приведе.
Увійдуть назавжди в підручники ці дати.
Дивлюся в очі я прекрасних цих людей.
І бачу: це є ті, кого не подолати.
Тому до нас іде весь небайдужий люд.
Ви теж ідіть до нас, шановні сестри й браття.
Нова країна вже на вас чекає тут,
Горить тут вже її немеркнуче багаття.
26.10.2017, Київ
Із циклу віршів "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html
