Вибрався ще зранку Жора
З кумом провести дозвілля.
(Перебрав добряче вчора
В своїх друзів на весіллі).
Кум сидить сумний, зітхає,
Демонструє своє горе:
-Бачте, куме, на три тижні
Їде Олечка на море.
Кума приїхала від мами,
Усмішка сяє на лиці,
Ретельно в сумки й чемодани
Пакує сукні й спідниці.
-Ніч не спав, не стулив ока,
Буде так тут одиноко,
Бо для мене ця розлука –
Це біда і справжня мука.
Вийшли в двір. Тут Жора каже:
-Перестань ти побиватись,
І з великою любов’ю
Допоміг би їй зібратись.
-Та ти що, її не знаєш?
Для мене - щастя ця розлука.
Як побачить мою радість,
То не виїде, зміюка!
Чудово,Катю! Хоч і сумно стало жити, будем з гумором дружити...
НЕ ЗЛЯКАЛА…
Каже баба діду:
"За нічну провину
Я тебе, дідусю,
Негайно покину!
І поїду в місто-
Там і буду жити,
І тоді без мене,
Що будеш робити?..
В місті заведу я
Собі кавалера,
І вже більш ніколи
Не вернусь до тебе!"
Дід лиш посміхнувся:
"Добре, моя мила,
Я переберуся
Жити до Людмили!"
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00