* * *
Василю Бережному,
татові доброму
Природа вдень ніби виходить
із єства.
Передчуття Різдва Христа.
Роз’яснюється від осонь повітря!
Дніпро деревам опрозорив віти.
Притихла набережна траса.
Віки до солоду передчуття
прилипли разом.
На кручах золото і храми, –
й подих в храмах,
Повітря світиться у вівтарі!
просочує чуття між нами:
Так житимемо у віці новім серцями...
Як сонце розсія́лось!
Ісус з нами.
01.01.2006, після причастя
