тоді настала, в передвизначений час,
речена мить часу, що кажуть про неї "вчасна":
не з-поза часу, а в часі і з того,
що кажуть про нього "історія":
мить, що в ній перетнулися двоє шляхів і двоє світів:
світу без часу і часу без світу;
двоє ці, одне одне побачивши,
знайшли одне в одному кожне свій образ
і розуміння – то була мить, коли зачалося все.
і відкрилося людям тієї реченої миті
їхнє призначення: йти так від світла до світла
при світлі самого лиш слова,
і через страждання та жертву
знайти своє виправдання попри своє буття:
тваринне, як завжди, підсліпувате й тілесне,
себелюбне у спробах пізнання себе.
в борінні і в переосмисленнях, напоготові йти далі
шляхом, що його осяває на мить
блискавка не з цього світу,
що кажуть про неї "нове одкровення":
в сутінках, сумнівах, страхах та саханнях,
в замішанні постійному до наступного світла.
і сталося, ми повірили, що досі такого ще не бувало.
раніше ми знали окремо: де, коли, як та чому.
люди покинули бога не заради инших богів.–
вони кажуть так: "заради без бога",
і то було вперше,
бо такого ще не бувало.
люди зреклися богів,
перестали служити примарам,
а стали натомість вклонятися цим:
грошам, силі й владі, власній розсудливості,
поміркованим цінностям, а назвали все те:
людство, життя, прогрес, діялектика.
церкву відлучено, повалено дзвіниці,
дзвони долі лежать. що нам робити тепер,
як не плакати? стоїмо тут німі, до неба звернувши
руки порожні, цієї лихої години,
коли все валиться, відступає і котиться вниз.
голос безробітних здалеку:
о, тут на цій занедбаній землі
двоє чоловіків ділять одну цигарку,
а двоє жінок – пляшку гіркого пива.
хор:
що бурмоче цей світ, чого він ще хоче,
чого він регоче?
він мчить турбонаддуваним автомобілем
бічною дорогою, що на неї завернув ненароком.
голос безробітних:
ніхто нас не наймає, ніхто нас не займає.
хор:
пустка й порожнеча, пустка й порожнеча, –
і темрява, й ніч на лику глибин.
чи то церква прогавила людство,
чи людство прогавило церкву? –
коли на церкву навіть не зважають,
з нею навіть не сперечаються,
і люди, здається, забули не бога,
а всіх богів, хіба що не богів
наживи, кохання і влади
ID:
753332
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 02.10.2017 12:34:35
© дата внесення змiн: 02.10.2017 12:39:40
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
