23
* * *
А я піду у музику зорі,—
І світлий шлях, і світлая година.
Не знаю, хто я,— бог ачи людина,
Я просто вже не можу не горіть.
Прощай, в ночі палахкотючий слід,
Що вдень тебе знедолені закриють,
Собаки космосу по тобі люто виють
І тільки промінь ходить по землі.
А я іду у музику зорі
По променю душею, що пречиста,
Хай думають, що хочуть, урочисті.
Я просто вже не можу не горіть.
24
* * *
Й не подивилася: а що вона дала
Землі? І добре:
Я напою всім серцем обрій,—
Хто ж це зі мною так, немов в утробу
доля гарячі руки завела?
