СПІВРОЗМОВНИКУ
Ви не безушні. Ви німі.
До першого дитини звуку.
На щастя, не дитина я.
І не тримаю вашу руку..
Тож... не впаду.
А як впаду – то певно вже
Не на коліна.
Живу я тут і тут пишу –
Щоб піднялася Україна.
Мені начхать на те що Вас
Це не зачепить..
Бо кайдани
для одних
То як Божий храм…
Для мне ж злидні і омана.
Я не ображена ..
Ні.. ні..
Мене образити не в змозі.
Так, трохи горісно мені.
Бо тяжко втатить друга на дорозі
