ПРИСПАЛИ ПРАВДУ МОЛОДУ
Приспали правду молоду,
Народну волю підмінили
І потягли на страшний суд.
Там на хресті ще й заробили!
Так, так... - заробите іще...
Не один хрест буде стояти!
А мати, стара наша мати,
Вас буде вічно проклинати,
І дощ вас буде омивати
Ще й ворон душі - виривать
Та не дістане душ поганих..
Бо не було, не нажили.
Одне - величнії палати!
Де гроші правдою були
Де пропивали нашу волю,
Де маму нищили тоді,
Як умирали молоді, як умирали ті герої...
Як у котлі вони пеклися...
Та Вам це що?
Ти нахилися...
До мене , Боже..
Чи ти є?
Чи ж правду хтось нам продає
Чи щастя в брехнях заквітчає?
Нас в домовині зуістрічають
На цій землі
Тяжкі... Літа...
Та хто ж те знає,
Хто ж те знає,
Які нам Бог відвів літа?
Чи доля нас на них пізнає?
Чи поцілує Молода?
А не стара з косою, в гаї...
Така от правда , (мов свята).
Хоча нічого тут немає, Святого.
В нашім підлім Раї.
Де воля гине , молода .
Де батько сина проганяє,
Де брат та й брата убиває.
Де святу землю продає,
Первісне бидло, проклинає
Ту землю ,
В церквах з попами добре п’є..
За упокій.
Святая ступо!
Тобі лишень молюся я .
Бо до ікон як тягну руку..
То гірко так мені стає.
Що замість спокою й молитви
Мені деколи підпалити
Храми муровані кортить
Та на тім попелі спочить
На золоченій домовині !
Так хочеться...
Таке бува.
Мабуть старіє голова.
Бо раю бачити не хоче,
На цій землі , і в небесах.
Душа моя одне шепоче..
Одне кречить:
Якби ж то жити так,
Щоб Україну та й підняти
Над миром всім
Якби ж то так... ?!
Якби ж... себе не нудьгувати
Та упокоїтись в літах
На тій землі
Де Воля розлилася.
Де Доля щастя обпилася.
Де вільний правди
Гордий птах.
І мама сина де стрічає,
В тім хочеться померти Раї.
А більш ніде.
Чи дорий знак?
Віками жити й не вмирати?
Віками з Богом нудьгувати
Та мед кривавий попивать
Та досить вже..
ТоЖ, дайте спати
моїй душі бодай хоч трохи...
Нудні, химернії пророки
ТОж дайте ж спокою в Раю
Бо в Пеклі я добряче пю...ой добре пю...
Ворожу кров.
