Тема одвічна ,
приречена бути .
Хіба можна забути
про почуття ,
яке рухає нами ,
дає у руки небеса .
Яке тривожить ніч
і зорі .
Яке скобоче серце
на відстані моря .
Те , коли дихаєш
для когось особливого .
Тоді , коли сяєш із середини ,
а у душі розпускаються
чи то квіти , чи то крила .
Хіба це не диво .
Не означенне до кінця .
Та призначене ...
Знаєш , напевне , сам
мова іде про що .
Хай живе завжди в тобі
ЛЮБОВ!!!
