Ось топлюсь і гублюсь.
в пелюстках .
Багряних.
Наче з серця зацвіли ,
оті квіти.
Приручити мрію мою
ти не встиг.
Трояндами сльози укриті.
І любуюся знову ,
невтомно.
Цвітом - спомином...
Виграють під сонячним
променем
кохання миті.
Котрі ми встигли
дарувати світові.
І холодно , не зігріти.
Тішать красою
подаровані тобою квіти...
...нехай тішать... 
