Давай зробимо по горнятку кави,
І вкриємось яскравим місяцем,
На двох нам вистачить уяви,
Злетіти до небес, чи впасти інеєм.
І годинник десь в безмежності,
Зі своїм безсмертним відліком,
Все ж зупиниться у мить відвертості,
Почуття володарі над часом, простором і світлом...