Вересневі ночі
Осінь підкралася холодом ночі
і остудила наші серця,
плачуть за літом засмучені очі,
довго шукаючи світлі місця.
Дощ омиває дороги кохання,
змивши взаємність у кожних словах
і наступає холодним світання
днем, що не буде у мріях, дивах.
Листя жовтіє і тлом золотим
думи заповнить прикрасами снів,
серце твердіє камінням простим,
адже вбирає самотністю гнів.
Тоне в тумані моє почуття,
сяючи в ньому тлом ліхтарів,
роне ж про мене думки в забуття
діва прекрасна із літніх морів.
Вересень тишу приносить у ніч,
холодом кличе зігрітися знов,
тільки відчую приємності клич,
знов запалає багаттям любов.
Серденьком кличу тебе по ночах,
пісню співаючи на самоті,
радістю сяє лице на очах,
мов біля мене стоїш в темноті.
Віктор Цвіт 25.09.16
