Душа – найбільше диво світу
Зігріє взимку і остудить літом
Бува прозора, бува й черства
Часом чарівна, часом пуста
Душа, за які такі заслуги
Дарована та й нам усім
У миті щастя й в хвилі туги
Вона боронить серця дім
Не взяти нам її за руки
Не викинути й не спалити
До поки вміє ще вона любити
Ми доти взмозі жити
