В сни твої, друже, приходять щоночі
Лінії тонкі з зажурою очі,
Днина спекотна, сорочка біла,
Що так цнотливо тіло прикрила…
Після,опівдні, там злива гуляла,
Звабу в сорочці так ніжно ласкала
Нектари квітів з полів полились
З чарівним станом ніби зріднилось…
А на світанку, знов спів в сон вірветься
Відлуння кохання десь відгукнеться
Може заплаче, чи усміхнеться.
Ніби струною серця торкнеться
