|
Дощ. Дні повільно змінюють один одного, а він все не перестає йти. Крапля за краплею - наповнє смутком і меланхолією буття. Сонні люди весь цей час кудись поспішають. За чим вони женуться і куди так нестримно прямують? Вони поспішають за часом, якого їм ніколи не наздогнати: за втраченими можливостями, цілями і планами. Вони прямують на ненависні роботи, нудні пари, конференції і зустрічі, а ввечері чимдуж прагнуть заскочити в магазин, купуючи собі невеличкі втішення. Потім сіддають напроти миригтливих заворожуючих екранів і пропадають на години.
Час. То є дуже дивна річ. Його так мало, коли запізнюєшся, і так багато загалом. Здавалося б, у кожного з нас в запасі ще багато-багато днів, в 24 рази більше годин, і в 1440 раз хвилин, кожна з якої - це шанс. Шанс зробити більше, краще, довершеніше. Шанс думати і час діяти.
Дорога. Вона веде нас деінде, іноді перетинаючи сама себе, заплутуючись і знову стаючи чіткою і рівною. Часом вона йде по колу, а часом в нікуди. Буває, що доріг одразу декілька і ти стоїш на роздожжі без дороговказів чи регулювальщика. Але якщо такі є і згодом виявляється, що вони помилились, то ти злишся. Злишся на них, а не на себе. Хоча знаєш, що це твоя провина, бо не вони сидять за кермом, а ти. Ти - водій авто, ти - господар свого життя!
Пошук. Одвічний пошук свого призначення і місця, пошук вірного шляху і напрямку руху. Але як знати, куди йти?Обираючи шлях, неможливо точно знати, куди він нас заведе, але в наших силах зробити все можливе, щоб не згубитись або ж не з'їхати на узбіччя. Головне визначитися з пунктом призначення, запастися терплячістю і жагою рухатися, а тоді вирушати.
Й як сказала моя добра знайома: "Шлях, в цілому, знаходиться в дорозі. Стоячи на місці, нічого не знайдеш!"
ID:
646663
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.02.2016 20:47:22
© дата внесення змiн: 24.02.2016 20:47:22
автор: Буглак Євгенія
Вкажіть причину вашої скарги
|
