Задихаюсь у часі не бачучи світу,
Пропускаю обшарпані дні.
Зима не дає розквітнути цвіту,
Все шкодить і шкодить весні.
Роздоріжжя лякає й кусає нутро,
Видирає весь спокій назовні.
Немов би той вітер здирає хутро,
Протести всі будуть безмовні.
Неспокій кричить,пориває сонливість,
Примушує забувати тебе.
Покидаю позаду свою правдо-цнотливість,
І шукаю невпинно себе.
