Сльози мої - кропива. Жалять і серце, й очі.
Знову молю прощення. Тихо вмирає день.
Ще поверну із сонцем. Тільки опісля ночі.
Ще поверну з піснями. Доти - пробач мене.
Грати не вмію, друже. Струни і ноти - мрія.
Арфи, кларнети, труби. Все це - не я, не я...
Падає дощ у душу. Певно, щось ясне сіє.
Певно щось дуже світле. Вродиться янголя.
Завтра, а може після. Може на рік прийдешній.
Вікна чекають неба. Двері не знають ґрат.
Сльози мої - кропива. Слово - колючі клешні.
Наче промерзла ява. Виболена стократ.
Знову прошу прощення. Скапує свічка долі.
А під ногами слизько. Вибач за холоди.
Ще поверну із сонцем. Вийду з пітьми поволі.
З янголом попід руку. Друже, лиш підожди...
(29.11.15)
"пробач мене" – так писати не слід, бо воно означає: "зневаж мене", "виведи мене з поля свого зору", "забудь про мене". грамотне буде: "пробач мені ( те й те, що я неправильно зробила )
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А хіба ЛГ не може бажати саме цього "виведення" у даному випадку?