Байдуже гуляло сонце
По небесному краю.
Поведінка така – нонсенс,
І годину не одну.
Що то з ним, світилом нашим?
Гріло, було, через край.
Знітилось, зняло прикраси—
Сили його забувай?
Віє з півночі нелюбим.
Сонцю тут би відсіч дать!
Побратимів приголубить.
На тобі! Опала стать!
І ми сиротами стали-
Нема захисту, самі:
Те, що було, то забави,
Тепер будемо в борні.
15.10. 2015 р.
