Спини мене отямся і отям...
Ліна Костенко.
----------------------------------------
Сезон дощів почався несподівано.
Від спеки очманіла вже земля.
А блискавка, що не на жарт розгнівана,
У хмари раз по разу поціля.
Сезон дощів - пекельна серцю мУка.
Як зупинить потік думок - надій?
А грім їм вторить грізним своїм звуком:
Усе пройде... надіятись не смій.
Думки мої заплутаються в сіті.
Не знатиму спокою у житті.
Час без жалю...і буде все розбито.
Прошу вас зупиніться, золоті.
Спини мене, мій голуб сизокрилий.
Не дай мені торкнутися межі.
І не дозволь упасти вже безсилій
На вицвівших полянах міражів...
не зупинити часу, ой, не зупинити, а серце рветься із полону мрій 
Дуже зворушливо,дуже гарно! 
