Любові вже нема- нічого не змінити,
У серці лиш розпечені вітри.
Ліричним струнам на високих нотах не бриніти-
Нам на дует не вистачить ні сили,ні снаги.
Навіщо рахувать свої літа?
Свої захоплення,розчарування?
Ми на землі з тобою не Боги-
Нам не підвладні
Ні ненависть,ні кохання.
На всіх відношеннях поставлено крапки,
Ми вибрались,нарешті,з лабіринту.
За щастя сприймемо самотності вітри
І за цілющі ліки сіру зливу.
