Хоч вже нема у нас тієї сили,
Що змушувала гори розступастись,
Та ми все ті ж, ми руки не умили
І, якщо треба, зможем захищатись.
Наш дух все той, алмаз не стане гноєм,
Ми знаєм, хто ми, не важлива решта
Герой завжди залишиться героєм,
Це довели повстанці Будапешта.
Так само, як у Празі та Варшаві,
І в Дубліні, і в Грозном, чи не так?
Ми знаєм, хто ми - ми це завжди знали,
Ми - вільні люди, хоч пішли з бурлак.
