Софіївська площа
На Софіївській кінь закляк дибом
І зметнулась у вись булава.
Чого, гетьмане, йшов хибним трибом?
Одурила тебе та Москва…
Нащо славний, хоробрий козаче
На наругу віддавсь москалю?
Ти, Богдане, осліп і не бачив
Те брехливе, підступне – люблю.
Нащо в батьківські вольні простори
На знущання навів ворогів?
Хто на тебе нап’яв сліпі шори,
Щоб пізнати обман не зумів?
Тебе думи катують в могилі,
Що не в змозі вернути літа,
Коли марно розтринькував сили,
Щоб міцніла північна орда.
На Софіївській гетьман наш скаче,
Закликає в похід козаків…
Чорний ворон над площею кряче,
Клює очі заблудлих синів…
Вийди з каменю наш отамане,
Справжню волю здобути заклич…
По дорогах гуляють шайтани,
Напинають над Ненькою ніч…
21 вересня 2012 року
