Я до тебе прийду…
Несподівано…
Коли ти… вже й не ждеш…
Цілуватиму…ніжно…
Замріяно…
Пропаду……пропадеш?......
Я нічого тебе
Не запитую…
Тільки скажеш
Розгублено:
Так давно я картин не писав…
Все забуто…
Загублено…
Розлетілись усі
Кольори…
Білим світом
Розлилися…
Ми з тобою…
Як два береги…
Розкололися…
Чи… розгубилися…
Ми з тобою…
Як два береги…
Такі близькі…
Та… не однакові…
Ти все пишеш
Чорновики…
Я ж ховаю…
Очі заплакані…
А між нами
Гірська ріка…
Несе хвилі…
Такого відчаю…
І малює твоя рука
Неймовірно жахливі
Відстані…
І малює твоя рука…
Все так просто…
Неперевершено…
І чекаю твого дзвінка…
…безнадійно…
а… може…
довершено…
І між нами уже ріка…
І сто років…
Німого відчаю…
І малює твоя рука…
…..мої коси…
…..чомусь заквітчані……
ох..ці ж неймовірно жахливі відстані, та ще й коли вони між рідними людьми. так тужливо й зворушливо. але до всього з часом звикається. скоріш би винайшли телепорт)
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
телепортацію?...та її вже винайшли просто не застосовують масово Дякую!!!
просто не застосовують масово 
Дякую!!! 
Наталя, ви пишете душею... Вірші неповторні... Прекрасні...