Любові промайнула птиця,
Війнувши холодом у лиця.
Сховалась в небі за хмаринку,
Зронила іскорку-сльозинку.
Сльозинка-іскорка упала
Невидимою, раптом, стала.
Лиш по щоці слід залишився
І той невидимим зробився.
Засох той слід. Лишився біль
Гіркою згадкою, як сіль
Мов птаха сяде на плече
І гіркотою обпече.
