І знову спис в моїй руці,
І знову я – до бою.
Як бистрина в швидкій ріці,
Що повниться добою.
Доба – як день, а потім ніч,
Або навперемін.
Подекуди утома віч,
А в іншому – без змін.
І поле бою те саме,
І військо те – слова.
Мене такою світ сприйме,
Та дорікне – овва!
Це не твої були слова,
Це військо – не твоє.
Не вповноважені права.
Ти знала лиш своє…
Не погоджуся з світом я,
Та й оправдань не буде.
Хоч, як боєць –замолода,
Та з мене будуть люде.
Бо не шукаю слави я,
У бій іду по СЛОВУ.
І щит і меч – моя броня,
За рідну вільну мову.
Хай недосвідченість моя
Вас, судді, не шокує.
Але любов моя палка
До СЛОВА шок вгамує.
Дорогу я не перейду
Досвідченістю вищим.
Дорогою своєю йду,
Й свого не дам понищить.
Невидимим і видимим
Всезлоязичним ворогам
Нагрудник мій УРІМ й ТУММІМ
Суддею буде вам.
