Земля,планета,а найперш-природа-
Фатальні жінки.
Ти живеш серед них
В чуттєвому осерді.
Тільки ж коло двох вір
Торкає тебе
На виднотіллі твого
Пораненого духу.
І він все вибирає,
Кого ж обожнювати
До рівня колінних молитов-
Солодке життя чи мученицьку смерть?
Згодом швидко минає
День, і тягнеться полином ніч,
Щоб настав священиий ранок
Для народження візерунків твоїх думок.
Так,зараз літо,
а повітря все одно пахне снігом.
