UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: Вишивала ненька сину рушничок - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Юліанка Бойчук, 25.05.2013 - 15:18
Повчальний вірш... Ви так добре підкреслили і безкорисну, всеохоплюючу любов матері-сильної жінки, і водночас ще раз нагадали, як важливо бути вдячним своїм матусям,помічати і цінувати їх любов.Дуже серйозна тема. Дякую,Вам!
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Боя знаю,що Вам подобаються мої вірші...
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за все.Цілую...
Сергій Ранковий, 24.05.2013 - 18:04
Чи може бути гарною смерть?... Безумовно ти милозвучно проспівала про загибель метері, від якої діти не взяли навіть рушничка, та ця пісня наче скрежет метала по склу, роздирає сумом до глибини душі, залишаючи рани, які ятряться гноїнням скорботи. І ніщо в твому творі не лікує ці рани, навпаки лишень притрушує сіллю. Те, що Бог її полюбив, звучить наче звинувачення усім живим, які її не любили. (це моє відчуття). Та Бог любить не за те, що тебе не люблять, а за те, що ти вмієш любити... Це велика різниця, яку важко побачити. Саме такі відчуття викликав вмені твій твір. Пробач. 
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєш,що в тобі мені подобається найбільше?Ти вмієш думати і роздумовувати.Ти підходиш до кожного дуже особисто.Ти зрозумів до краплі,що я намагалась сказати цим віршем.Я знову повторюся,але в тебе гарна душа.І дуже чутлива.Я не кажу,що Бог любить за те,що інші не люблять.Я розумію такі речі.Але хіба не погодишся зі мною,що люди стали навіть звично ставитись до смерті?Я не кажу,що за кожним навіть незнайомим потрібно плакати...Знаєш,колись дивилася один фільм.Молода лікарка плакала,коли померла жінка,в якої нікого не було.Її повчали,що так не можна,бо на всіх її не вистачить.Вона відповіла:"Ви розумієте, в цьому світі хтось повинен відчути,що її вже нема.Хто це відчуватиме,якщо не я зараз?Якщо в неї немає ні одного родича?.."Можливо,я неправильно тобі пояснила.Але я і не хотіла нікого втішати в свому вірші.Я хотіла ще сказати,що навіть коли її покинули діти,то в вона любила світ настільки,що цієї любові вистачило б і на дві прекрасні душі...І до останнього не зневірялася в любові Бога і рідної дитини...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
