Той тільки день, що я тебе зустріла
Злетів на крилах птахом осяйним…
Яскрава зірка шлях нам освітила,
На очі ліг нам білий-білий дим…
Той млосний дотик, що до серця линув,
Що снігом танути мене прирік,
Що досі на щоці моїй не згинув,
Немов тавро залишиться навік…
Він доторкнув усе моє життя,
Він ̶ і повітря, і вода…
Той тільки погляд, що тримає глибину,
Що океанів брат і син вогню,
Що і вбиває, і голубить до нестями,
Що припинає серце мотузками…
І ті обійми, що міцні мов ґрати,
Але в яких так легко рай сховати,
Де тане сила і зростають крила,
Де доля смуток без жалю розбила…
І це наш світ, який солодкий і ясний
В безодні літ не зробиться сумний,
У мене кров просякнута весною,
Єдина крапля, ̶ й сонце над тобою.
І поцілунок, мов жива вода,
І барви ночі крапають в серця…
