Неси мене вітре далеко
Гріхами важки я , то ж буде не легко
Неси мене вітре у ті простори
Де щастя лиш і немає горя
Неси мене вітре до єдиної
Любові моєї невпинної
Коханої долі моєї
Так хочу я буть біля неї
Торкатись її й цілувати
Тепло щирості дарувати
Й про все в світі забувати
І з нею свій рай сотворяти
Неси мене вітре крізь грози
Щоб швидше я був на порозі
В вечірню мить , чи в пору світання
Відбулось щоб наше стрічання
Неси мене вітре , хай буде розбите
У серці те , що не цвіте
Несе мене вітер , немає печалі
Несе мене вітер , по переду далі
Ще трохи до зустрічі серця із серцем
Душа одна іншій одразу озветься
