А я втомилася від слів твоїх порожніх
І від думок своїх, що палять душу в тло.
А я втомилася від намагань знеможених
Серед хаосу зберегти душі тепло.
А я, знесилена, упала тобі в ноги,
Зірвавши цвіт даремних сподівань,
Не зможу більше пробивать дороги
Через байдужість твого серця ран.
А я розбита, в порох стерта долею,
Розтрачена у беззмістовних діях,
Погублена твоєю злою волею
Прожити гідно це життя волію!
