Сонячна і ясна стала погода надворі,
Чому ж та осіння краса навіює дУмки хворі?
Чом через трепет душі тягнеться суму нитка,
А серце, немов у сні, стукоче притишено, хрипко?
Щедра осіння рука, дарує врожаю гори,
Але застигає життя у тім розмаїтті покори.
І смерті неспинний вінець майОрить на кожнім кроці,
Осінь – життя кінець, остання пора у році!
