Ти підійшла до мене навесні.
Весна в душі, надворі ж осінь.
На згадку залишивши мені
Солодковий порух волосся.
Ти підійшла до мене по зимі,
Коли прокинулась душа природи,
На згадку залишивши мені
Квіти душі, а з ними – грози.
Настало літо. Ти не підійшла.
Зостались твої трави й роси.
Я все чекав весни – і ти прийшла
Серед грози, а в серці –
Ти принесла сонце…
