Літо щедро напува теплом
Землю і траву, і річку.
Сінокосом пахне молоко,
Достигає груша-дичка.
Вечори духм"яні та п"янкі,
Ранки скупані у росах.
Низько клоняться в садку гілки
І співають в лузі коси.
Незнайоме і солодке щось
Полонить і серце, й душу.
І здається: ще не все збулось.
Достигає дичка-груша.
