Хочеш ти багато слів сказати
Ти подумай в них скільки глибини
Хочеш гарно з людьми поступати
Не тримать в собі зло до сідини
Хочеш гарні квіти дарувати
Гарні квіти теж мають колючки
Хочеш з кимось дружбу поламати
Бо тебе вже дістали болячки
Хочеш сам усе в житті здолати
Та це одній людині не дано
Хочеш в свято келих сам підняти
Самому не годиться пить вино
Хочеш щоб полишили всі рідні
Та це жахливо буть в сімї чужим
Хочеш щоб поспівчували бідні
І раптом опуститися між них
Хочеш швидше стати ти пожилим
Щоб молодші всі поважали вік
Хочеш ти бистріше стати мудрим
Щоби не встиг здолати тебе гріх
Хочеш в Бога прощення просити
Візьми подумай чи достойний ти
Хочеш щоб за гріх усе простити
Бий поклони і молись до хрипоти
Хочеш всі гріхи ти тілом збути
Не очищаючи глибин душі
Хочеш щоб усі змогли забути
Заплативши людям малі гроші
Хочеш щоб за тебе все робили
Не допоможуть в тім тобі раби
Хочеш щоб за тебе когось били
Як в час середньовічної доби
Хочеш рівним буть із сином Бога
Щоб і про тебе писали книжки
Хочеш знать до слави де дорога
Вона веде в колючі терники
Хочеш зрозуміти що ми люди
Опустися на землю у поклін
Хочеш знати бути чи не бути
То не давай гріху набрать розгін
