Перша чорна зима (і оця постійна мастурбація на спогади)
і оця постійна мастурбація на спогади
фотокартки, відео, кардіограми голосових
я другорядний персонаж слешерів, що залишився в живих
і якщо впоперек ввечері то вздовж вже після дванадцяти
після пляшки рому під сет Ейнауді і Циммера
перекреслені МИ, залишились жити лише в квантових вимірах
і оці постійні питання, йобані питання з усіх сторін
психолога, як я тримаюсь і що з цього приводу відчуваю
чому кожен край провокує дивитись що буде за краєм
вночі вона питає про що я думаю і дивиться в очі
про те що треба вчасно витягти і завтра аналізи здати
а ще про те, що я з біса не знаю як її звати
я це спалахи з полароїда що летить у безодню
нагадування соцмереж про наші пам’ятні дати
літери твого імені на моїй шкірі утворили стигмати
єдиний життєвий шлях це той, що вже минув
лишається постіронія, і змагання хто перший кине в ігнор
фейковий допамін, голодні ночі, кальян і постинор
я це Напруженість Хаббла в холодному космосі
з порожнечею навколо на сотні мегапарсек
на барі в блекаут свічки з запахом тріпл-сек
таксі в комендантську везе чергову незнайомку
буду марно вбивати з нею все що про тебе знав
так починається перша чорна зима
P.s. натхнення і відсилки до вірша Солі Сойки "і оця постійна мастурбація на твій голос"