Цей гордий травень –
мов пишний славень,
велична пісня про чар весни;
весь світ невпинно цвіте-буяє, –
немов немає
у нім війни.
І сміх дівчачий –
мов ластів’ячий
бадьорий щебет, веселий літ.
Сяйливий спогад живою тінню
на сновидінні
карбує слід…
Цілує вітер
захмарні квіти –
он пелюстками летять з небес!
І сповіщає бузок хрещатий,
що Той роз’пятий
таки воскрес.
Білява юнка
гортає Юнга,
злітає кулька в ясну блакить.
І сивій жінці у чорній сукні
твоя відсутність
ізнов болить.
Чудовий вірш! 
Люблю і дякую.
