Очевидний аргумент –
Майже кожен документ:
Або книга, чи журнал –
Копія, оригінал,
Чи газета, чи то лист,
Та не той, який під свист
Вітру тихо шелестить
Або з дерева летить,
А написаний чи то
Надрукований і сто
Чи то й більше видів їх,
Документів, а чиїх –
Не важливо, далебі,
Містить певний текст в собі.
Невід’ємна складова
Тексту – це його слова.
В ньому поляга у тім
Їхня роль, відомо всім,
Щоби речення у нім
Створювати. Ось у чім.
Хоч і речення, атож,
З слова одного також
Може бути. Всім давно
Це відомо, та воно
Текстом, звісно бо, не є,
Хоч і значення своє
Певне має. У книжках,
В документах всіх в рядках
Виражається текст в нас,
Щоби нам усім в той час,
Як бере́мося читать
Ми його, було сприймать
Зручно. Як він чималий,
То тоді бо текст такий
Ділимо ми. Кожен зна.
Це для нас не новина.
Це параграф може буть,
Розділ чи частина. Суть
Їхняя відома всім.
Поляга вона у тім,
Ніде правдоньки тут крить,
Щоби тему нам розкрить.
А всередині текст той,
Вірша головний герой,
Ще абзаци у собі
Має. Як, бува, тобі
Невідомо, то дозволь
Нагадати їхню роль.
Тему розкриває текст,
А абзац – її аспект.
Щоб помітний в тексті тім
Був він, робимо у нім
Відступ на початку. Так,
Жоден бо друкарський знак
Чи письмовий бути там,
Нагадаю я всім вам,
Не повинен. От і все.
Ще зазначу, що несе
Інформацію текст всім,
Ту, яка наявна в нім.
Євген Ковальчук, 26. 02. 2020
ID:
974559
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.02.2023 21:17:37
© дата внесення змiн: 21.02.2023 21:17:37
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
