Подивися, серденько, вже осінь.
Трохи еклектично впала з неба.
Я беру тепло з твого волосся,
Ревно пригортаючи до себе.
Бачиш, серденько, палає листя,
І під сонцем лагідно згорає.
Як же я люблю твоє обличчя,
Коли ти з-під лоба позираєш.
Холод, серденько, сягає шкіри,
Оминаючи шерстяні кофти.
Я люблю тебе без ліку й міри,
Мешканцю душі моєї лофту.
