Не завжди щастя є в очах,
Не завжди,
Жаль, світ війною цей пропах,
Де правда?,
Питаю часто: чи знайду
Свідомо,
Схиливши голову бреду,
Додому.
А потім знову по шляхах,
І вірю,
Що лише Бог покаже знак,
Надіюсь,
Без цього стало б все життя
Тюрмою,
Воюю словом в цім бою,
В двобої.
І знову зацвітуть сади,
Весною,
Хочу лишатися завжди,
Собою.
Життя минає по стежках,
Під небом,
Та кожен повертає шлях,
До себе.
Галина Грицина.
