Вже завесніло небо навкруги
І зайчик сонячний стрибає по калюжах,
Грайливі хвилі ловлять сплячі береги
Їм сплячим до весни чомусь байдуже.
А дятел пісню десь вистукує свою
Неначе будить ліс від сну-дрімоти,
Вже день зими екватор перетнув
І кіт Мурко дрімає он на плоті.
Весніє і дорога на полях.
Чорніють по землі латки проталин,
Ще трохи соловей гукне в гаях
І поспішить життя в весняні далі.
Галина Грицина.
