Зустрілася з очима я брехні,
Вона відверто в очі посміхалась,
А соромно було чомусь мені
Але вона про це мабуть не знала.
Я думала:" Признається чи ні?"
Бо про неправду знали усі люди,
Вона нічого не сказала, ні,
Ніби все рівно, що там далі буде.
Та просто так нічого не мине,
Брехня ніколи не була всесильна,
Життя не вічне - швидко промайне
А як душі - вона ж не буде вільна?
Душі кайдани одягла брехня,
А вона прагне правди і любові,
Як до Христа має прийти вона,
Коли неправда у ділах, і в слові?
Нещасні люди - мені шкода їх:
Вони неправду ідолом зробили,
Чи розуміють, що неправда - гріх,
Невже підуть з неправдою в могилу?
Галина Грицина.
