Зупинилось літо за селом
І завмерло на якусь хвилину,
Глибина небес б'є джерелом,
А в ній птах десь високо полинув.
Навкруги безмежні поле й луг
І у цьому розмаїтті раю,
Все лікує душу від недуг
Щастя більшого тут серце не бажає.
Коник голосно співає у траві
Ті пісні з дитинства, в кожне літо,
На крилі ще юні журавлі
Цю красу в світи будуть носити.
Очі п'ють і не нап'ються - до знемог
Погляд аж за обрії полинув,
І милується красою навіть Бог
Це ж мій край... це рідна Україна.
Галина Грицина.
