На хуторі родилась я й зростала,
Душею прикипіла до полів.
Польових квітів мене врода чарувала
І тьохкання вечірніх солов'ів.
Плела віночки у доспілім житі,
Де маки і волошки розцвіли.
Ранішними росами омиті,
До мене усміхалися вони.
Дзвеніло тихо золоте колосся
І ніжно лоскотало за чоло.
Легенький вітер цілував волосся...
Як гарно , і як затишно було !
Цей спогад й досі гріє, наче сонце,
Він такий світлий , теплий і легкий.
Хатинка біла, світиться віконце...
І мами погляд рідний й дорогий.
зворушлива лірика 
