Пробач , пробач , немає зла.
Не віддала свою цнотливість.
Чому образила , втекла ?
Пробач , коханий , так – це зрілість.
Я стала іншою – доросла.
І вільна , наче глибина.
„Чому я зрадила,” – питаєш.
А в цьому винна лиш вона.
Ґвалтує солодко чуття
І душу топить в небуття.
І крикнути не можу я.
Палає серце... Нічия.
21.02.04.
