Хто вигадав долю, життя непокірне,
Хто видумав море , бурхливе , невірне?
Придумав хто небо , червоне , болюче,
Чуття , це обличчя , безмірність і кручі ?
На жаль , не відкрити буття таємниці.
Залишились з кров` ю гіркою криниці.
І не вгамувати жагучої спраги,
Бо з неба не дощ , а – бурхливії браги.
Шкода, не побачиш вже більше веселки.
На вулиці грає мізерна капелка.
І музика скрипки стала нечутна.
Для чого життя , таке вбоге та мутне ?
Хто вигадав серце , кохаюче , ніжне,
Хто видумав зиму , біліючу , сніжну.
Придумав хто зливу , сміливу , палючу ,
Смерть, непідкорену ,власнепекучу.
15.05.04.
ID:
8493
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 14.11.2005 09:54:45
© дата внесення змiн: 14.11.2005 09:54:45
автор: Vilna
Вкажіть причину вашої скарги
|
