Тепер, коли сиджу один у хаті,
Так хочеться згадати все мені.
Хоча життя не було в златі,
А особливо те, що у війні.
Був холод, голод і розруха,
Важке дитинство в кожної сім"ї.
Тане зламало нам ні віри, ані духа
І дочекалися ми волі, хоч не всі.
Бо й по війні було у нас знущання, -
Одних погнали силоміць в Сибір,
Другим чіпляли різне таврування,
Немов худобі, людям на підбір.
Хто був господар - став куркуль поганий,
Хто любив Неньку, ворогом теж став.
Але ж то наш народ, що в світі знаний,
Багатство теж сусідоньку давав.
До них пішли із збіжжям ешелони,
По трубах нафта й газ поплив також.
Людей погнали на нові будови,
Бо в Україні жити їм не мож.
Бува, за те, що слово хтось дозволив
Собі сказати без всякого зла,
Ще отченаш він навіть не промовив,
Як вже тачанка за ним приповзла.
В них ворог був напевно і дитина,
Бо у вагони гнали всіх підряд.
Хоч не одного бідна мати сина
Війні віддала, наче на парад.
І те тяглось немало, знайте, років,
Аж поки душу чорту не дав кат.
Й не стало у живих і тих пророків,
Що так тримали в головах той лад.
Помало світ мінявся, росли люди,
Другі керманичі прийшли і до руля.
Тай краще вже зажили навіть всюди
І вроді би здихнула аж земля.
Народи всіх республік подружили,
Вже навіть сім"ї різні теж були.
Усі трудились і в Союзі жили,
Та ще й чекали кращої доби.
Але Господь розвів Союз без воєн.
У Пущі сіли верхи за столи
І кожному віддали тільки своє,
А до чужих - лиш друзями іти.
І так, ми дочекались волі.
Полились пісні щирі, від душі.
І об"єднались наші світлі долі
Вже на кінець на рідненькій землі.
Але не те прийшло, що ми хотіли.
Ми думали щасливо заживем.
Та у верхах не ті пани засіли,
А ми вже скоро в жебраки підем.
Бо двадцять років не видно просвітку,
Хіба з екранів лиш слова летять.
А тих панів хвали й чіпляй їм квітку,
За те, що "бідні" думають за нас.
І доки нам усе оте терпіти
І доки ще стогнатиме земля.
Та ми ж дорослі і уже не діти,
Ми є Народ і як одна сім"я.
То вже пора, щоби ми об"єднались
І вибрали керманичів собі.
Щоб жили ми, трудились і кохались
У щасті, в радості і на своїй землі.
ID:
782751
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 17.03.2018 13:48:07
© дата внесення змiн: 17.03.2018 13:48:07
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
