привіт, я тут.
вітаю, вітайте: всі вже тут, як один.
я чекав на цей день, мов ошпарений cучий син.
дозвольте!
чи не пора мені знов,
відкидаючи цю всенародну любов,
посісти своє зачароване місце?
ось я нічвида, а про всяк божий день не дбаю,
весь уквітчаний і поцяцькований,
та чи й ви всі готові до раю?
хай наша відправа завершиться злом і добром.
ти ба, я петльований, трохи мухльований –
то я такий розмальований,
щоб почуватися гідним орлом
на ловах у нашому гріхопадінні
та в жалощах:
мов оси, мив пси, ми всі в психопадінні,
мов листя, і горіхи, і яблука осінні.
соромтеся вихором-психором: ми в психопаді.
падайте, кумири, не стійте на заваді.
ми дужі в дружному, згуртованому колі,
по-гончарському круглому; наші діти ще в школі.
а в нас тут арена тріумфу, повний по-справжньому цирк.
я посів своє місце – вважайте, слухайте, й анічичирк.
покаймося: хто в нас такий відвертий,
що відвернувся б від слави? бо коли так, ходи,
повідай свої таємниці, а відтак вже не будь упертий,
щоразу виходь без лозини,
як і жовтень приходить в людські сади.
втім, не слухайте, дітки: я вже однаково знаю:
мряка, смуток – пригнічують,
іллі муромці перевелись,
перепели не несуться. тому себе сам представляю
знов у славі, в зеніті. всі мрійте,
й все то-те буде ваше колись;
ликуйте! я – володар ваших мрій,
господар ваших дум і ваших звершень батько.
чи добре вам отут – в похиленій, старій,
безверхій хаті? хай мені ще гіршим
пече тавром: я – взагалі безхатько,
– лиш можу прописатися під кожним вашим віршем,
шановні поетеси та всяк-товариші!
не супся, не дрімай: тут є мої вірші.
вивчай мої шедеври, а носа не верни:
тобі в твоїм прогресі, мов світочі, вони.
мов мед читаються – так кажуть зірки літератури.
а де там не читається, постав загай-цезури,
або ще які-небудь святі барани,
що ламають шаблони, ще й високі ментальні мури.
нехай мені раціо каже: вночі
всі заклопотані: й великі, й маленькі читачі;
дивлюся, та й бачу, що я вже нічого не бачу,
тож піду собі спати,
але ти ще не спи, мій читачу.
подумай та сформулюй до мене свої побажання,
а також і бажання, й сподівання,
і мрії, і надії, і всякі запитання.
хотів я почути,
та не було запитань
про – навіть – високо-поетику, оцю гірську науку.
доповідаю: так, таки гірська.
а ти обчисть її, як чистять огірка,
та спожий замість хлипати й хнюпитися;
і не кажи під гарячу руку,
що люди тоді доброчесні, коли тамують злість,
бо знаю то сам, і немає в тім ні гіркого,
ні кислого; цю науку прийми; а обчисть
на свій смак, зі своїм розумінням,
і терпінням – чи без них, а чи в міру того,
нехай вона була б і зовсім без нічого. –
як наука гірка, ти обчисть її так,
як обчищують якогось гірського огірка;
запали свої здібності так ретельно,
як запалюють останнього чи передостаннього сірника
на вітрі під дощем у темнім лісі,
бо шкаралупа – то не те, що доброго в горісі,
наприклад, а його серцевина;
моя муза вам каже ще не все, що повинна,
бо тут в цій спільноті, де не всякий писака – читач,
і не всякий читач має ліру й пегаса,
все одно почитай мої твори, й насправді побач,
де й серце сієї поезії, і заодно окраса.
за твором: https://www.azlyrics.com/lyrics/kiss/psychocircus.html
ID:
755933
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.10.2017 11:41:05
© дата внесення змiн: 18.10.2017 12:37:35
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
