якщо я навіть вилізу від неї на дерево,
вона все одно дивитиметься зверхньо.
що б вона там в мені не бачила,
це її наближає до мого серця щодня:
і манівцями, й просто навмання.
навіть коли я далеко від дому,
там, де про те не відомо нікому,
і думаю, що я сам,
вона все одно так само там:
навмисно шукаю за її поглядом,
і той погляд повертає мене назад,
це важко пояснити. буває, приходжу до тями –
кругом пташки співають тоненькими голосами:
стережися.
вона скрадається, немов терпляча кицька,
її поведінка – аморальна й несвіцька.
кажу, бо я знаю. вже бачив таке
в американському фільмі про зоряне піке.
ця зоребійна юна леді,
що вміє замінити колесо в велосипеді –
так, вона моя біда.
ох, вона моя причина,
бий мене лиха година,
я вам кажу.
я хотів би втекти від неї бодай на місяць,
а навіть на два – та не можу й на день.
вона ходить за мною, і просить автографа
з такою усмішкою, що зворушила б скелю.
люди регочуть, я – ні. я вмію нормальних пісень,
замість того – щовечора плачу і деруся у гніві на стелю.
ох, ця зоребійна юна леді.
я міняв їй дзвоника на велосипеді,
вона каже: "напишеш про мене пісню,
бо завдам тобі смутку, і не дам тобі кисню".
я ніколи від неї не відвертався –
ніколи й не намагався.
люди регочуть – чого вони хочуть?
вона ходить за мною, просить фото на згадку.
щось у неї, видно, з головою не в порядку
джерело: http://www.lyricsdepot.com/rainbow/
ID:
755044
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 12.10.2017 20:03:52
© дата внесення змiн: 13.10.2017 13:09:42
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
