отче, вітаємо твої слова,
приймаємо серце нам на майбутнє,
а минулого не забуваємо:
входили нечестиві до спадщини твоєї,
і сплюндрували твій храм.
хто є цей, що приходив з едома?
це є той, що лиш він чавив виноград.
це той один, що сповіщав про сором єрусалима
і про святі місця, що осквернені були:
петро відлюдник, чиї слова були, як грім,
і ті всі, до кого він промовляв –
декотрі з них добрі й порядні були,
багато хто – лихі та погані,
а більшість – ніякі.
як всі люди, такі звідусюди:
декотрі прийшли, шукаючи слави,
декотрі, бо непосидючі й цікаві були,
а декотрі – просто зажерливі та ласолюбні.
багато хто покинув своє тіло шулікам сирії,
багато кого вкрили обшири моря,
а решта – втопилась в ганьбі й розпусті;
ті, що повернулися благополучно,
повернулися поламаними каліками:
жебрущі та немічні, щоб побачили рідні
одержимого заблуду в себе під дверима –
приходили додому розтрощені сонцем сходу
та сімома смертельними гріхами сирії.
але наш король сидів добре в акрі,
бо попри всю неславу та безчестя,
розбиті корогви й поламані життя,
попри те, що побито віру і там, і там, і там,
дещо таки залишалося: то було більше, ніж казка,
більше, ніж дідова казка в довгий зимовий вечір –
то була віра сама, що обертала сором на славу;
цілковита віра небагатьох,
часткова – численних. не зажерливість, лють і зрада,
не оспалість, не заздрість, не гордощі й не марнославство
вчинили хрестові походи: вони їх лишень стратили.
тямте, бо то вона, віра,
забирала людей від їхніх домівок
на поклик проповідника-мандрівника.
наш вік – то вік помірної чесноти
й поміркованого пороку –
вік, коли вже не падають з хрестом,
бо вже його й не приймають.
зате нема нічого неможливого для людей
твердої віри й переконання.
хай досконалість буде нашим бажанням.
спаси нас, боже
ID:
753437
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.10.2017 00:03:07
© дата внесення змiн: 03.10.2017 02:00:29
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
